… так от, у мене подібна доброзичливість викликає відразу. Адже Література - це дама суворих звичаїв,  і її не слід пощипувати по кутках. Ознакою літератури є її гострота.  Навіть та література, яка добродушно усміхається читачеві, є результатом гострого й суворого розвитку її творця. І література повинна прагнути до загострення духовного життя, а не до такої толерантності, що виявляється по різних куточках.

Ця деталь, яка в принципі немає великого значення, все-таки належить до характерних, бо вона підкреслює нашестя м’якості до сфери, яка має бути суворою.  Літературі, яку постійно пом’якшують різні добродушні тіточки, що фабрикують повісті чи фейлетони, або поставщики найновішої прози й поезії, або слюнтяї, наділені здатністю ліпити слово до слова, - такій літературі загрожує небезпека перетворитися в некруте яйце, замість того, щоб залишитись - а це її покликання - крутим яйцем.