У 1-му номері журналу Новинар за 2008 рік опубліковане інтерв’ю із Тарасом Прохаськом, де він зокрема коментує присудження йому премії Конрада та ахінею ІБТ. Ось уривок з інтерв’ю:
Н: Що для вас означає премія Конрада, якою вас нещодаво нагородили? - Мені було дуже приємно отримати цю премію. Найперше вона є свідченням того, що мене читають, і те, що я роблю, комусь потрібно. Мені важливо знати, що я пишу не просто так. А також для мене дуже суттєво, що ця нагорода не є лише українською, адже я намагаюсь бути зрозумілий усім людям, а не лише українцям.
Н: Проте критик Ігор Бондар-Терещенко днями написав про вас таке: “Назагал у Прохаська всього лише чергова сага метафізичного краєзнавства”… - Я не краєзнавець, бо намагаюсь написати про те, що правдиве у будь-якій частині світу. Так, я українець і дуже сильно відчуваю це в собі. Але інакше й не могло бути - я тут народився і живу. Так мусить бути: людина пов’язана з місцем, а я досліжую цей зв’язок. Кожна людина має якийсь стосунок до свого місця, яка б то людина не була і яким би не було її місце. І тим місцем не конче має бути Ялівець, Франківськ, Прикарпаття чи Україна. Це загальнолюдське.
Наразі читайте публіцистичні дописи Прохаська для сайту 4post.com.ua
Шукав додаткову інформацію про кінофестиваль у Багдаді і зовсім випадково натрапив на бродкаст Radiohead “Scotch Mist.”, перформанс, що включає треки з In Rainbows та поетичні читання вибрані гуртом. Тривалість близько години, дивіться і насолоджуйтесь
Ось натрапили на відео до пісні чарівної американської фолкової співачки Джоанни Ньюсом. „Кліп” зробила студентська Вашингтонської школи мистецтв Джоанна Север. Як для студентської роботи – класно, емоції пісень Ньюсом передано не гірше, ніж би то зробив кліп за кількасот тисяч доларів. Про співачку ми ще обов’язково напишемо – поки що ж насолоджуймося відео!
Навздогін запису про залізничні станції в австрійському Іннсбруку – ось матеріал про щойно завершену автобустну станцію поблизу Парижу – в містечку Thiais. Насолоджуймося: http://www.dezeen.com/
Привіт! Ось уже втретє наш сайт міняє дизайн… Далі мало б писатися про те, що ось, ми опановуємо більше моделей спілкування, тож тепер зустрічайте і особливий розділ AZH – блог… Нє, не йде, патетики не треба.
Ок.
На місці серйозного громадянського суспільства в Україні зараз – лише паростки та імітації. Державна система – гімно. Людям цікаво насамперед хапнути, система вже відпрацьована, все збігається й ніщо нічому не заважає – правда, робота якось хріново робиться… Далі думка має йти: „І от ми прагнемо, серед іншого, показати, як ще може бути – репортажами, різноманітними порадами, знайденими часом в інших блогах, а часом і в житті, поблизу…” Але то теж якось надто гучно, рятівників і так чимало.
І, також, у цьому блозі буде мало записів про події з життя авторів порталу, про їхній настрій і таке… Щось потраплятиме, але зрідка.
Словом, наразі спробуємо означити нову сторінку на порталі так: тут буде цікавий і красивий блог, у західній традиції блогінгу. При використанні матеріалів посилання обов’язкове
Ось десь так.
