Далека країна Бутан в Гімалаях славиться не тільки вражаючими гірськими краєвидами. Варто тільки від’їхати від єдиного аеропорту королівства - і натикаєшся на яскраві зображення фалосів, на вибелених стінах будинків, магазинів і ресторанчиків.
Ріст комунальних тарифів у Києві вдарив по українським художникам.
Митці об’єдналися аби позбутися боргу перед містом у 100 тисяч гривень.
Вони організували виставку своїх робіт і скоро буде аукціон, усі гроші з якого підуть на погашення комунального боргу. Це вдала нагода для колекціонерів – стартові ціни за кожну картину будуть занижені у декілька разів, від традиційних ринкових.
“- Певно, жодну людину ще так не переоцінювали, як цю посередність - Шуберта.
- Шуман є протилежністю добра.
- Мабуть, правильніше називати Берліоза нахабним сновидою, ніж змістовним, здоровим музикантом.
- Ніколи автор опер не був так вороже налаштований до нового, настільки позбавлений сили й музичного хисту, як Верді.
- Весь доробок Шопена являє собою строкате полотно з крикливих перебільшень та виснажливої какофонії.
- Твори Вагнера настільки дивні й підозрілі, що їм навіть критика не потрібна.
хоча
- Вільям Стерндейл Беннет живе з нами у своїх творах. Музика, яку він створив, у певному розумінні перемогла силу смерті.”
Уривки з рецензій Джеймса Вільяма Девідсона, музичного редактора Times з 1846 до 1878.
Міська влада два роки не підписує із видавництвом договір оренди приміщення, в якому “Дніпро” знаходиться 90 років. Сторони звинувачують одна одну в небажанні поновлювати оренду. А тепер через суд видавництво виселяють.
Володимир Войтович, директор видавництва:“Якщо нас викинуть на вулицю, то ми просто зникнемо!!! Видавництва “Дніпро” не буде!!! Коли викидають найстаріше видавництво на вулицю, просто на вулицю, у нас же немає іншого приміщення то це вже акт не просто вандалізму, а геноциду. 90 років існували, в часи тоталітаризму, радянської влади, переслідувань. А зараз при незалежній державі нема видавництва!!!”
“Вони з нами не підписували договір оренди. Потім вони підписували з нами договір оренди за мінусом якогось приміщення. На приклад, внизу у нас знаходиться ресторан «Дрова», там у нас колись знаходилась книгарня. Забирають у нас книгарню проходить рік-півтора, знов треба підписувати угоду. Знов у нас забирають перший поверх.Нагло вночі приїздять, вивозять нашу АТС, вивозять наш величезний архів. А сьогодні останній поверх, який у нас є, нагло забирають по деяким чуткам забирає Черновецького дочка, тому що вона вже сидить на четвертому поверсі, який теж забрали у нас. Залишився тільки один поверх практично.”