“My generation were critics. We could talk about what was wrong with the pictures, but the younger generation would go out and change the pictures. It was very small-scale activism - culture jamming, ad busting - but they had a sense of optimism and engagement that we didn’t. As an act of faith, I decided that this was going to be the next big movement; it was either that or nothing, so I started writing No Logo” - Naomi Klein, writer, This much I know
Далека країна Бутан в Гімалаях славиться не тільки вражаючими гірськими краєвидами. Варто тільки від’їхати від єдиного аеропорту королівства - і натикаєшся на яскраві зображення фалосів, на вибелених стінах будинків, магазинів і ресторанчиків.
Ріст комунальних тарифів у Києві вдарив по українським художникам.
Митці об’єдналися аби позбутися боргу перед містом у 100 тисяч гривень.
Вони організували виставку своїх робіт і скоро буде аукціон, усі гроші з якого підуть на погашення комунального боргу. Це вдала нагода для колекціонерів – стартові ціни за кожну картину будуть занижені у декілька разів, від традиційних ринкових.
“- Певно, жодну людину ще так не переоцінювали, як цю посередність - Шуберта.
- Шуман є протилежністю добра.
- Мабуть, правильніше називати Берліоза нахабним сновидою, ніж змістовним, здоровим музикантом.
- Ніколи автор опер не був так вороже налаштований до нового, настільки позбавлений сили й музичного хисту, як Верді.
- Весь доробок Шопена являє собою строкате полотно з крикливих перебільшень та виснажливої какофонії.
- Твори Вагнера настільки дивні й підозрілі, що їм навіть критика не потрібна.
хоча
- Вільям Стерндейл Беннет живе з нами у своїх творах. Музика, яку він створив, у певному розумінні перемогла силу смерті.”
Уривки з рецензій Джеймса Вільяма Девідсона, музичного редактора Times з 1846 до 1878.
Міська влада два роки не підписує із видавництвом договір оренди приміщення, в якому “Дніпро” знаходиться 90 років. Сторони звинувачують одна одну в небажанні поновлювати оренду. А тепер через суд видавництво виселяють.
Володимир Войтович, директор видавництва:“Якщо нас викинуть на вулицю, то ми просто зникнемо!!! Видавництва “Дніпро” не буде!!! Коли викидають найстаріше видавництво на вулицю, просто на вулицю, у нас же немає іншого приміщення то це вже акт не просто вандалізму, а геноциду. 90 років існували, в часи тоталітаризму, радянської влади, переслідувань. А зараз при незалежній державі нема видавництва!!!”
“Вони з нами не підписували договір оренди. Потім вони підписували з нами договір оренди за мінусом якогось приміщення. На приклад, внизу у нас знаходиться ресторан «Дрова», там у нас колись знаходилась книгарня. Забирають у нас книгарню проходить рік-півтора, знов треба підписувати угоду. Знов у нас забирають перший поверх.Нагло вночі приїздять, вивозять нашу АТС, вивозять наш величезний архів. А сьогодні останній поверх, який у нас є, нагло забирають по деяким чуткам забирає Черновецького дочка, тому що вона вже сидить на четвертому поверсі, який теж забрали у нас. Залишився тільки один поверх практично.”
… так от, у мене подібна доброзичливість викликає відразу. Адже Література - це дама суворих звичаїв, і її не слід пощипувати по кутках. Ознакою літератури є її гострота. Навіть та література, яка добродушно усміхається читачеві, є результатом гострого й суворого розвитку її творця. І література повинна прагнути до загострення духовного життя, а не до такої толерантності, що виявляється по різних куточках.
Ця деталь, яка в принципі немає великого значення, все-таки належить до характерних, бо вона підкреслює нашестя м’якості до сфери, яка має бути суворою. Літературі, яку постійно пом’якшують різні добродушні тіточки, що фабрикують повісті чи фейлетони, або поставщики найновішої прози й поезії, або слюнтяї, наділені здатністю ліпити слово до слова, - такій літературі загрожує небезпека перетворитися в некруте яйце, замість того, щоб залишитись - а це її покликання - крутим яйцем.